Loading
КонцтабірKontstabr
Концтабір
Під кулеме́тні че́рги по «шахе́дах» дзеленча́ння У ка́мері, що ма́йже «люкс» не гріх назва́ти Роки́ нама́рно все мина́ють, як і сподіва́ння І лиш одне́ ціка́вить – до́ки ще чека́ти?
Не слі́пить со́нце о́чі каламу́тні І баландо́ю го́рло все ковта́є Живі́ ще мрії вже давно́ забу́ті? Живе́ш? Існу́єш? Вижива́єш ?
Байду́жість все невпи́нно поглина́є Та й ра́дості забу́те хвилюва́ння За ві́тром дим від зло́сті роздува́є Життя́ вже ледь досто́йне існува́ння
Як бли́зько і чи бу́де вже свобо́да? Вона́, можли́во, мі́ф епо́хи диктату́ри А по́ки арешта́нт лиш у коло́ді Лиш у думка́х бува́ють авантю́ри
Concentration camp
Under the machine-gun lines on the 'martyrs' the clattering In a cell that is almost 'luxury', it is not a sin to call it Years pass in vain, just like the hopes And only one thing interests – how long to wait?
The sun does not blind the murky eyes And the gruel swallows everything down Do the dreams still live that have long been forgotten? Do you live? Do you exist? Do you survive?
Indifference is relentlessly consuming everything And joy has forgotten the excitement The smoke of anger is blown by the wind Life is barely worthy of existence
How close is freedom and will it come? It may be a myth of the era of dictatorship And for now, the prisoner is only in a cell Only in thoughts do adventures happen